Павло Мовчан – Вечір… Ніч

Далечінь від світла тиха,
спокій з півночі тече…
Кущ ліщини ледве дихав –
кидав краплі на плече…
Я стояв лицем на південь,
очі в темряві купав.
Слухав: Віз Чумацький їде –
сіль по небу розсипа…
В очі світло натікає –
душу висвітлить твою…
Обертаючи за плечі,
бачу: у очах туман…
В мене ніч. А в тебе – вечір…
В тебе й сіль для моїх ран…

Павло Мовчан – Вечір… Ніч вірш.