Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”)

(З циклу “Золоті ключі”)

Де ж ти журно, круче, крячеш,
що тебе я і не бачу?
Чи від поклику відстав,
чи всотала висота?
На вустах моїх німих
махаоном клич притих:
слуха – не схлюпне крильми…
Круче, поклик твій з пітьми,
склянку обрію розбивши,
ти крильми щось чорне пишеш,
то ж порізи – не письмо,-
мохом куриться димок,
у долини натікає…
Круче, ти летючий камінь –
отвір в просторі пробив,-
день чорніє голубий…
Зір чорніє волохатий…
І метелики крилаті
вилітають з вуст моїх.
– Круче, змовчать я, не зміг!
Бо витке мотуззя диму
горло стиснуло незримо…-
А твій кряч з височини
навіть голос почорнив:
– Кру…



Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) вірш.