Павло Мовчан – Серпневий листок

Над водою вогняною
тонко стелиться туман,
кружеляє над тобою
лист торішній, як гавран.
Позолотою шурхоче,
теплу хвилю наганя,
залетіти в очі хоче,
щоб розвіять фарби дня.
Я віддмухую від себе,
відганяю його пріч,
та, немов сучок у небі
вищербивсь, струмує ніч:
луг залито чорнотою,
і оббризкано хати,
вікна фарбою густою
налились до сліпоти.
Залітають в них роями
чи то ластівки, чи сни…
Випливає з річки камінь
на поверхню з глибини –
зяє в нуртах чорний отвір,
наче вибитий сучок,-
з нього духом б’є болотним,
джерелує ночі змрок…
І у тебе дірка в грудях –
з неї вихлина тепло.
І летить наскрізно зірка,
шелестить сухим крилом.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Серпневий листок вірш.