Павло Мовчан – Розчинені вікна

Ненатлий дух часу, усепоїдучий, розлущивши серце, облуду лишив, корогву зелену пустив на онучі і камінь, як попіл, роз-поро-шив… Зостались у мізкові обриси літа, і слово […]

Павло Мовчан – Лебедине

Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі грамофона Хрипіння, як драглі, густе. В цей час подвоєні зірки В жаских потугах зачинали […]

Павло Мовчан – Гуцульський малюнок

День наваливсь: під тиском світла повигинались вікна. День пхавсь у колибу, День натискав з усіх боків. І вже на сонячних канатах Балансували в світ смереки. […]

Павло Мовчан – Голос серця

Упізнаєш мене вві сні і видихаєш:- Мій коханий!..- Та всюди люди мовчазні хитають скрушно:- Вона п’яна…- Як порошинку, на руках несу тебе й боюся вітру, […]

Павло Мовчан – Розкопки

Під терасами моря їх чекали руїни і скіфське минуле, широчезнії східці, врізані в чорний граніт, і череп’я вождів, що жили у минулім, що жили для […]

Павло Мовчан – Вишивання

Насіння зріє по узбіччю, віддавши золото квіткам, а листя струшує музично росу на голови жінкам, що кольори беруть останні для рушників і сорочок і в […]

Павло Мовчан – Земні дарунки

В безтурботному дозвіллі день проходить… і життя… Райські яблука дозрілі рвеш без страху-каяття. Знехотя губами ловиш ягід китицю вабку і напоєм яблуковим (що в тоненькому […]

Павло Мовчан – Приростання

Сніг скам’янів і розцаривсь по небу свавільно – спробуй з-під нього хоча б бадилинку добуть… Біла сорочка пристала до тіла так щільно, з шкурою треба […]

Павло Мовчан – Звідтіля

Висловлюю дихання власне у мові, усе видихаю, що в груди ввібрав; голчасті морози, сніги паперові, щіткасте повітря і спалахи трав. Життя видихаю, але затинаюсь, коли […]

Павло Мовчан – Холодна тиша вечорова

Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише – колише павука в розірваній мережці, і полум’я зника в зотлілій головешці. Взялося холодком скуйовджене волосся, відлуння […]

Page 1 of 3712345678910...2030...Last »