Олесь Гончар – Вечір на Балатоні

Чую, білі пісні лебедині
Над озерами пізніми гаснуть.
Як лілея для пісків пустині,
Ти для мене занадто прекрасна.

І лякаєш, і вабиш мене ти,
Як незвідана ще небезпека –
Я тобою, як сяйвом комети,
Зачарований буду здалека.

Володіти тобою не зможу,
Володіти я буду земними,
А тебе, ні на кого не схожу,
А тебе, як зорю невгасиму,

Пронесу у пориві єдинім,
Недосяжну, далеку, прекрасну.

Чую: білі пісні лебедині
Над озерами пізніми гаснуть.

1945, Балатон-фельдвар



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Олесь Гончар – Вечір на Балатоні вірш.