Павло Мовчан – Пташине імення

Опукла спокусливість ліній пливучих
схвильовану плоть за хвилину озвучить;
і ніч насолоди, спожита поволі,
розчиниться в грудях крупинкою солі.
Від лона палкого долоні відлинуть,
заносячись вгору на лет лебединий,
і витнуть в повітрі осягнуті форми,
щоб солод плавкий пережити повторно.
Похмільне вино спучнявіє у жилах,
коли захолоне, і спогад відхлине,
і пам’ять твоя, мов блакить спорожніла,
осмеркне, зберігши імення пташине.



Павло Мовчан – Пташине імення вірш.