Павло Мовчан – “Не наслухай, бо сам зіллєшся…”

Не наслухай, бо сам зіллєшся
з гущавим літом у сльоту,
в нетяму вічну западешся,
в невідворотну самоту.
І будеш коренем, і листям,
і шашелем, що стовбур б’є,
і дощиком отим сріблистим,
що розмива ім’я своє.
Поза тобою все відхлине,
відсмеркне, як і не було.
Лиш буде вічною хвилина
твого посвячення в зело.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Не наслухай, бо сам зіллєшся…” вірш.