Павло Мовчан – Гаряча дорога

Розторочивсь поділ сорочки,
бо пльондравсь довго по росі:
на литках споришу листочки,
під п’ятами гаряча сіль.
Тепло твоє земля вбирала,
за пазуху ти землю клав,
і крізь сорочку проростали
пір’їни бліднуватих трав.
В тобі ставало більш земного,
в землі дедалі більш твого.
Була гарячою дорога –
пекла підошви, як вогонь.



Павло Мовчан – Гаряча дорога вірш.