Павло Мовчан – Несумірність

– Пальцятко, пучечко, мізинок, –
як ніжність висловить мені? –
Три слова – трієчко мачинок,
а ніжність вся, як мед на дні.
Всі вигуки, слова та знаки
для мови стали затісні,
рот повен слів – головка маку –
слова сплітаються в пісні.
Перехиляюсь з літа в холод,
щоб видихать на чистий лід
і бджіл клубок, і меду солод,
і повен голос на весь світ:
– Кровинко, серденько, сльозино,
надіє, марнице моя!!! –
Мій клич, як нитка в намистині,
в’язавсь вустами по краях.
Та чи пройняв, прошивсь крізь вуха,
чи вдаривсь в кістку і засох?
Я викричавсь… тепер лиш дмухав,
щоб маки розпалить на двох.
І скалочка роси, чи скельце,
чи кришка криги зайнялась
і, мов шротина, прямо в серце
ввігналась, глибоко вп’ялась.
І скрикнув я: – Ти, моя муко!
Жарино в горлі! Ніж в зубах! –
І не вмістити всю розпуку
в тісних, як зашморги, словах…



Павло Мовчан – Несумірність вірш.