Павло Мовчан – “Розпущено на волокно…”

Розпущено на волокно
заткану в луки синю річку;
і розплелась у небі знов
від літака срібляста стрічка.
Віск талий руку обігрів,
розлившись по долоні,
і стверднув золотий горіх
на щедрім многосонні.
На гілці ніжність запеклась
на краплю соковиту,
немов роса, ввібрався час
в шорстку гранітну плиту.
Вже й стежку стоптано до тла
ногами басовито,
і впала в патолоч зела
луна із-під копита.
В розкритих в захваті очах
відбито обшир світу,
і радісно слова звучать,
що сонцю вік горіти.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Розпущено на волокно…” вірш.