Павло Мовчан – Співвідношення

Мало, мало, ой мало життя,
аби втішити всіх і розрадить,
перейнятись до всіх співчуттям,
по голівці кульбабу погладить.

Мало рук, мало серця мені
обійняти, любов’ю зігріти
дні старечі і плечі сумні,
безпросвітне сирітство на світі.

В моїх подихах мало тепла,
щоб обмерзлі листки підійняти,
світ ввібрати – душа замала,
а нужденних багато, багато…

І зроста, і зроста тільки біль,
спожаління до смертного всього…
– Мало, мало, – луна звідусіль, –
нам покладено строку земного…

За щокою сховаю зерно,
а у пазусі змерзлу синицю,
у волоссі давним-предавно
безголоса зозуля гніздиться.

І комашки найменшої жаль,
жаль себе і минущого всього.
Завелика, велика печаль,
як на мене, на мене одного…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)
Павло Мовчан – Співвідношення вірш.