Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився…”

І вітер ламкий, наче крига, кришився,
зникало з блакиті пташок клинописся,
на біле біліше лягало, мов тінь,
кришилася крейда на полотні –
на білій стіні писалось обличчя,
писався життєпис вапном мальовничо,
вчорашнє вставало на повен свій зріст,
і вчинки писались на ньому навкіс.
Писалось весьдення священним писанням,
срібліла дзеркально сторінка остання:
на неї хтось дихав, бо пар залишався,
на ній непомітно чийсь вирок писався:
кришилася крейда розм’якла додолу, –
рука непохибно дописує долю…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився…” вірш.