Павло Мовчан – Про ніч

Страхи та химороди ночі
над головою туп-тупочуть…
Чого ж вони від мене хочуть?
Коли я сам сиджу, як страх:
сніг замість пташок у руках
і благувато все хихочу…
На всю стіну у мене втіха:
ходи, малюй обличчя віхол
або ставай на повен зріст
і сам себе приймай, ти гість.
Пташок пусти, налий в пластмасу
води важкої… або гасу
і все, що думав, – спопели,
а на тім місці знайдеш з часом
маленьку грудочку смоли.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Про ніч вірш.