Павло Мовчан – “Цей мох – на двох…”

Цей мох – на двох;
куди не глянеш,
стоїть притомний літ
весняний,
хоч до весни – гай-гай!.. колись…
З беріз ми соку напились,
все ходим і когось гукаєм,
й відлунок кожен, наче спис,
у свої руки заплітаєм.
Що нам до того – мох чи пух,
чи ниття те, що в’яжуть птиці,
єднає нам і зір, і слух
разками чистої живиці?
Бо заблукали ми – ще й як!
Одне ув одному – дочасно…
Чи ж явить нам весна свій знак
на мить всерадісну, всещасну?
І поіменно, прямо вряд
ми кожне дерево гукали,
не озираючись назад,
де тінь із тіні воскресала.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Цей мох – на двох…” вірш.