Павло Мовчан – Мить (“Не відокремитись, а злитись…”)

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – Кожна мить Як холодно в небесній висоті, і птахів перельоти золоті нам кажуть шлях, аби і зір підносивсь і падав згодом із зими у осінь… Печальний ключ, […]...
2. Павло Мовчан – Меч та шолом (З циклу “Музейні експонати”) Нахилитались під вікном березові сережки – збіга по стовбуру вапно, і білить до-овгу стежку. Її не перечорнить тінь, не перекреслять води […]...
3. Павло Мовчан – Мить (“Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено…”) Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено, розчахнуто живу між “вчора” і “тепер”, і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні: дивитися у глиб незрушених озер і згадувати те, […]...
4. Павло Мовчан – “Птах, що дарує мені висоту…” Птах, що дарує мені висоту, пес, який вірить в мою доброту, дерево, щедре на зрілі плоди, в пальцях розімкнута ніжність води – всі ці ознаки […]...
5. Микола Вінграновський – Я думаю, як і чиню Я думаю, як і чиню, Але скажи, хіба це горе, Якщо це горе неогорне В своїй сльозі я розчиню? Мій труд – не горе, не […]...
6. Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле зорі нам до ніг. Білий […]...
7. Павло Мовчан – “Придобно живу під листком, наче пташка…” Придобно живу під листком, наче пташка: відкрито-зелена селитьба моя; щоденно листок шелестить для острашки, звивається поруч піщана змія… Хитається гілка – оселя кленова, на вітрі […]...
8. Павло Мовчан – “Що з нами трапилось?..” Що з нами трапилось? Дощу не помічаю… Куди ж ми квапимось? У далечінь безкраю… У грудях сміх; Дзвенять лункі колеса, В ковтку повітря Далечінь воскресла. […]...
9. Павло Мовчан – “Предовгим поглядом, що за літа сягає…” Діду Кузьмі Предовгим поглядом, що за літа сягає, вже бачиш рай і хмар летючих зграї. Слова відходять, звуки відлітають, чіткішає обрис запашного краю. Душа мовчить, […]...
10. Павло Мовчан – Дидактичне Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, супокій усякому по висоті надій, […]...
11. Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги ніздрюваті, від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, […]...
12. Павло Мовчан – “В утечищі скорбот зимових…” В утечищі скорбот зимових, тонким прошившись ручаєм, спостерігаю, як з намови слухняний корінь воду п’є, хоч тліє в стовбурі сухому іскрина, скрита палієм. Пророцтва сонця […]...
13. Марина Цвєтаєва – “Якщо душа вродилась крилата…” (в перекладі Марти Тарнавської) Марина Цветаева Если душа родилась крылатой… * * * Якщо душа вродилась крилата – Що їй хороми, і що їй хата! Що Чингісхан їй – […]...
14. Павло Мовчан – “Цей мох – на двох…” Цей мох – на двох; куди не глянеш, стоїть притомний літ весняний, хоч до весни – гай-гай!.. колись… З беріз ми соку напились, все ходим […]...
15. Павло Мовчан – Жовтень Зрадив паву пісок ворушкий: буде пух в набивні подушки; буде сон, мов каблучка з руки, – коти-коть, золоті голівки… В мене люба – на лівій […]...
16. Павло Мовчан – Світання Коли я вийняв із відра потоплу теплу зірку, світ вийшов ніби з-під пера, що скреслило копірку. Коли ж я вдруге до відра нагнувся, то угледів, […]...
17. Павло Мовчан – Досвід Нерв пам’яті, оголений літами, вже занімів, і біль давно ущух; і пагорб часу, мов замет, розтанув, розмив сліди щоденних завірюх… Що ти вчинив за дні […]...
18. Павло Мовчан – Вічна основа (З циклу “Вишивки”) Ти вишита була на полотні… Коли ж угору руки підіймала, тріщала заполоч – махала ти мені, а я був тінню – рухавсь […]...
19. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
20. Павло Мовчан – Світло Я повів почув, мой незримий хтось рухавсь, та жоден листок на кущі не хитався. Судомою зору і дзеркалом слуху когось видивляв, та ніхто не являвся. […]...
21. Павло Мовчан – Лічба Многовмістима ця лічба все зрахувала: дати, роки і розіклала на губах минувшину на “доти” й “доки”. Розкинеш руки – ось який цей світ, цей простір, […]...
22. Сингаївський Микола – Спинися мить! З тобою ніч – магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче. Любові ніжна й пристрасна рука Виймає душу і воложить очі. Ти вся, […]...
23. Павло Мовчан – Життєвий проміжок Все повернути втрачене зумію, у повноті життєвій проживу… Отак гадав… плекав таку надію… Напружував життя, як тятиву. І жили всі розслабли від напруги, розм’якли від […]...
24. Леся Українка – “Дивилась я на тебе і в ту мить…” Дивилась я на тебе і в ту мить нестямилась, як рука самохіть для тебе почали вінок сплітати, – була твоя краса, як ті гранати…...
25. Павло Мовчан – Розгорнути книгу Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень і рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина, в очі […]...
26. Дмитро Павличко – “Та мить, яка надходить після болю…” Та мить, яка надходить після болю, Тобою завданого, – ніжна мить… Я все стерплю, я все тобі дозволю – Не бійсь боляче серце надломить. Надламане, […]...
27. Павло Мовчан – “В отчій ласкавості…” В отчій ласкавості сонечко гріє, просто з цікавості хмарка синіє. Теслі завзяті лаштують дорогу – дні непочаті видно з порогу. Видно та й видко, мов […]...
28. Василь Стус – На однакові квадрати поділили білий світ На однакові квадрати поділили білий світ Рівне право всім страждати і один терпіти гніт. Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема. Всім судилося […]...
29. Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у вузли, усі свої похибки безжально […]...
30. Павло Мовчан – Несумірність – Пальцятко, пучечко, мізинок, – як ніжність висловить мені? – Три слова – трієчко мачинок, а ніжність вся, як мед на дні. Всі вигуки, слова […]...
31. Павло Мовчан – Нитка Одна – на стільки літ! Один, та я не знаю… Зав’язується світ – і ні кінця, ні краю протяжності його, і вузол цей єдиний, єдиний […]...
32. Павло Мовчан – Житло Навчились думать – ну про що? – утупившись у шибку. Сотає вітер білий шовк, морозяную нитку. А в кожнім дереві – дупло очима тліє дрібно; […]...
33. Павло Мовчан – “Покружляв білий лебідь…” Покружляв білий лебідь, у небі розтанув, Затягнулося смутком затоки свічадо. Може, лебідь той був молодим листопадом, Може, він не розтанув, а просто зів’янув. Просто ніколи […]...
34. Павло Мовчан – “Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм одноманітний, кивав ти головою ледь […]...
35. Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки…” Тінь чиста, прагнучи сполуки, летіла, розпростерши руки, щоб в полі перейнять мене, – в шовковій оболонці звуку – ядро ж у неї кам’яне… Вона швидка, […]...
36. Павло Мовчан – Сіль землі Весело-зорна, світляна, осонна, то літеплом, то мукою огорне, джерельнострумна, впадисто-висока, земличенько, на роговиці ока ти порошиною невмітною лежиш така легка, кульбабна – хоч не диш… […]...
37. Павло Мовчан – З двох боків (“Затримуйте зором прозорість повітря…”) Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони: примарна тривалість ошукує нас, в природі немає, немає повторень, все суще на світі, геть все видозмінює час. Кохана, […]...
38. Павло Мовчан – Осінній день В блакитнім храмі дня, де все доцільно-чинне, небарвиться, линя оздоблення рослинне; і сиплеться тинька, і пада позолота, і пишнота зника, мов увійшла скорбота, – і […]...
39. Павло Мовчан – Земля 1. Присутність снігу серед поля розширила очам роздолля, і тану я, мов грудка солі, – вітри гуляють подовколлям: роздмухують, розносять нас, щоб запліднить біжучий час… […]...
40. Павло Мовчан – Згадати слово Був смуток в повітрі за чимось утраченим чистим, підводивсь туман, щоб звестись на весь зріст, і весело грали музики троїсті, і пучками жар розгрібав цимбаліст. […]...