В якого дерева мені питати тіні?
Із джерела якого воду пить?
Я в затінях поплямував сумління,
а серце, як розпечене, горить…
Ні попуску, ні пільги, ані міри.
Хіба ж мені впоровень білий світ?
І кожен день прожитий, мов офіра,
зусилля кожне виганяє піт…
Відміряно ж і часу мені скупо,
і радощів, мов крапель на піску.
І дивиться на мене камінь тупо:
ну що, мовляв, ти звідав на віку?
…Коротке, плинне, тануче, мінливе,
ховаєшся у затінок під дах.
Що знаєш ти про сонце і про зливи?
Лежить весь світ у тебе в головах?..
І я торкаюсь каменя – гарячий…
Цілую, обпікаючи вуста,
немовби себе вічністю позначив,
на смак узнав, яка ж та самота?!
І в небо крикнув, щоб йому віддячить:
– Вода солодка! Світла темнота!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Микола Хвильовий – Біля коксової печі В коксовій пічці моїй В лютій, палкій завірюсі Спеки шаленої рій Метушиться… Друзі! В хвилину цю життя гойдає, В грудях живець тремтить, плигає, Мрії, як […]...
- Павло Мовчан – “Біля груби так святково…” Біля груби так святково вип’єш чай і будеш знов переважувати слово, що вимірює любов. Треба руки нам зігріти, не сполохавши вогонь, й наректи словами літа, […]...
- Павло Мовчан – Біля залізничної колії Мелькочуть вагони, порожні, мов ночі, між ними проміжок все вужчим стає, укотре намарне розгледіти хочу чиє на обоччі обличчя… чиє? Миттєвий проміжок стира чорна пляма, […]...
- Павло Мовчан – Зупинка Вже дихають вирієм крила лелечі, і тінь прохолоди все довше лежить у тебе в ногах. І згинаються плечі, так наче поважчала неба блакить. В сусідськім […]...
- Павло Мовчан – Біля Дніпра – Пет-ре! Іва-не! Ма-рі-є! – По складах переносимо власні ймення на той бік, де іскри святкують свою нетривалість, блукаючий дим назустріч підводиться тихо, високе полум’я, […]...
- Павло Мовчан – Біля ставка Одмучена холодна ніжність води в осмерклому ставку. Померхлий камінь, мов наріжник, зануривсь в куряву сипку. Ой не смути мойого серця сухим знесиленим стеблом. Присохлий усміх […]...
- Павло Мовчан – Біля братської могили Незримо, але чітко мінився хмари профіль. В проміжках між дощами спалахували кохви і, висвітливши сутінь, заціпеніли в страсі, бо, як і ти, уздріли провали чорні […]...
- Павло Мовчан – Біля Чорного моря Блакитну плівку вітер густо морщить, і пасмугами пишеться тепло на всій рухливій і незмінній площі, де не зчитать того, що відбуло… Бо ж від минувшини […]...
- Павло Мовчан – “Біля очей, на дотик пучки…” Біля очей, на дотик пучки, на довжину відлуння – ти… Пробач, що я мовчанням мучив, що тінь, мов каменя, котив. Тікав від тебе і від […]...
- Павло Мовчан – Краще синиця в руках Все зсунулось до глузду, до основ, і оголилась глибина кринична… А з твоїх пучок капа тепер кров, хоч ще учора сік точивсь суничний. Безглуздий рух […]...
- Павло Мовчан – Одного липневого дня Суниці я збирав на дні окопу, там наскрізь тишу стелюх-мох прошив, липневий вітер тихо, одностопо ходив ізбоку й глицю порошив. Про смерть ані півслова, ні […]...
- Павло Мовчан – “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки заповзають, так в мене входять […]...
- Павло Мовчан – “Воно прийшло і грюкнуло в повіки…” Воно прийшло і грюкнуло в повіки: і срібний сон скотився із-під вій, і день почався від моїх очей, і я почався знову сам від себе. […]...
- Павло Мовчан – “До сивих брів обдмуханий морозом…” До сивих брів обдмуханий морозом, спинивши сніг, стояв похмурий ліс; і вітром гострим холодило сльози, і світ ламався у кристалах сліз… Так-так, так-так – давно […]...
- Герасим’юк Василь – На зимовій полонинці Для якого вовка лютого, для якого лиса хитрого, для якого оленя печального, для якого дика темного залишено на дверях колиби напис: “Просимо не розбивати”? І […]...
- Павло Мовчан – Спогад про війну Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе – з якого поля? […]...
- Павло Мовчан – “Твоє персидське око, мов графіт…” Твоє персидське око, мов графіт, розлінувало вицвілий вже світ. Від краплі меду враз задухмяніло, наче стільник, моє вощане тіло. Лик проступив нерукотворний… Спаса на полотні […]...
- Павло Мовчан – Знаки Німіння снігу, білість воскресальна, і час розтягнутий, мов гумовий, бринить, і підступаються все ближче друзі дальні, і, мов чаїнка в склянці, кожна мить спливає з […]...
- Павло Мовчан – Розчерк На вістрі голки, на вершку страждання – солодка болість: помиливсь!.. А ти за мене помолись, – розчарування! Краплину музики – в журбу, ще не допиту […]...
- Павло Мовчан – На старий мотив Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро, що хочеться зором весь світ увібрать. Рвонувся до сонця, та кореня промінь до болю тримав, не схотів відпускать. Бо сила земна і […]...
- Павло Мовчан – Лад Недослідимий, незбагненний травневий світ густо-зелений. Співа весь день дрібний пташок, немов заучує урок, луна весь час один рядок: – Тьох-тьох… Віть-віть… – Тьох-тьох. Віть-віть… – […]...
- Максим Рильський – У горах, серед каменю й снігів У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок орлів. Огорне скелі снігова намітка, […]...
- Павло Мовчан – “Ой квітко листопадова!..” Ой квітко листопадова! Живу, неначе згадую забутий вже сюжет: злітаю, потім падаю і рухаюсь вперед. Проте назад обернена душа моя давно, і вишилося тернами дороги […]...
- Павло Мовчан – “Спокусливець-змій, коліщатко гадюки…” Спокусливець-змій, коліщато гадюки, хвиляста потвора, біжучий вогонь – сопілка охрипла, і отвір широкий затулюю листям пониклих долонь. Мотузки окравок чи зашморг на горло, з смертельною […]...
- Павло Мовчан – “Заплуталась павутинно…” Заплуталась павутинно стежка в кронах яблунь. Ліниво-терпляче провадить крок промінь по довгих мандрах. Яблуні очі свої червоні долу спустили трудно. Запаморочилось в головах від кружеляння […]...
- Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги ніздрюваті, від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, […]...
- Павло Мовчан – “Нотується вся радість на листку…” Нотується вся радість на листку, а на чолі – журба печаттю Каїна. І пишеться все добре на піску, а все лихе карбується на камені. Все […]...
- Павло Мовчан – До життя Прихилля серця, мови любота, – з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, я маю все, і навіть гіркота, щоб смак не втратить, підмішалась стиха. Є […]...
- Павло Мовчан – “Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес високих, впало вниз дзвінкого простору […]...
- Павло Мовчан – Криничний день Криничний день як для почину відкрив джерела ворухливі, і вісник сонячної зливи квапливо крила золотив. Поклавши відтінь самоти на тихе лоно полонини, світ прокинувсь: без […]...
- Павло Мовчан – Марія Ти – доле моя у країні живих. І пристання. Знемігся язик мій щомиті тебе покликать: для ймення твойого я випив повітря останнє, для з’яви тебе […]...
- Павло Мовчан – Відстань Сотворителю повітря, розокремлено весь світ… Кличу голосом сирітним тужно свій далекий рід. Кличу матір, кличу матір: голос сіється пилком. Сотворителю крилатий, я відірваним листком кружеляю […]...
- Павло Мовчан – Бакенщик Що ж мені свідчать твої зморшки? День надійшов і відійшов. Дощ розгулявся – чорні стьожки гадючаться з-під підошов. Несеш вогонь на щедру річку, виймаєш весла […]...
- Павло Мовчан – “М’якшає серце, як віск…” М’якшає серце, як віск. Підвечірок. Промінь останній лягає на згірок, ніжно взолочує радісні вруна, перебираючи їх, наче струни. Шелест вологий, пряжа шовкова, тчеться весна на […]...
- Маркіян Шашкевич – Веснівка Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як […]...
- Павло Мовчан – Карбівник Збігає життя, проходять і дні спотикальні. Лежить, мов наріжник терпіння, спростований камінь, байдужий до часу, глухий саморослий, укотре, укотре об нього душа спотикається боса… На […]...
- Павло Мовчан – Вихід (“Слідком за тобою…”) Слідком за тобою і дзеркало вийшло із рами, і світло втяглося у крапку і зникло – нема… Лиш дихає холод з квадратної ями, немов у […]...
- Павло Мовчан – Обручі Ущільнюється час до чорноти на небі, – безвічне проступа у розсипах зірок… Я так віддаленів, мій Господи, від тебе, що всотувати треба у себе кожен […]...
- Павло Мовчан – “О свято снігів всевидющих, дзеркальних…” О свято снігів всевидющих, дзеркальних, глухих, сповивальних, твердих і сипких: налицина блазня з обличчям печальним, весільна сорочка, пошита з луски. Прилипли долоні до білих полотен, […]...
- Павло Глазовий – Маленький дачник Разом з мамою і татком на канікули в село Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло. І до чого ж здивувалось городське те хлопченя, Як на вулиці […]...