Павло Мовчан – До життя

Прихилля серця, мови любота, –
з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать,
я маю все, і навіть гіркота,
щоб смак не втратить, підмішалась стиха.

Є в мене все: вода, в солянці сіль,
і хліб в спідушці на листку латаття,
і день, що йде поволі звідусіль,
аби його любов’ю привітати.

Та є ще ти – безмежна щедрота,
ласкавістю, довірою багата…
Отак би й жить, минать свої літа
і обертать в набуток кожну втрату.

Отак би й жить без марниці весь вік,
щоб радощами серце надолужить
і дням своїм забути назву й лік,
тому що ти зі мною у подружжі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 1,50 out of 5)
Павло Мовчан – До життя вірш.