Семенко Михайль – Міркування

Коли з’єднаються всі самотні в пари
І прибере реальні форми невідомість,-
Прогнуться розплавлено асфальтові тротуари –
І що ж буде, що буде натомість?

Виростуть незримі, затріпотять металеві крила,
Розум заперечить,
онаглить покрик – ну вибачайте, ні –
І що ж буде, коли в крамниці не вистачить мила
І бананові дерева вкриє сніг?

Коли сміх захолоне напіврозкритим острахом,
Зсиплють неждано розірвані брязкітки,
Світло замінять електричним мороком –
Що ж тоді будуть робити бібліотеки і словники?

Розметерлінить поет Марінеттову тишу,
Перетворить аеропланно затоплений дзвін,
Замість драми – переживатиме на розі афішу –
Що ж тоді робитиме він?

Коли стане зимно забайдуженій легенді
І буде лягати молодість в олавровінчену труну,
Вигляне з-за парку нічний опуклий денді –
Що йому скажуть на його ремарку: –
– Ну й же ж ну! – ?

Заховає свою мірку поетичний критик,
І загубить маестро свій симфонний темп,
Прекрасним паннам
не хватить шоколадних плиток –
Що ж тоді буде,
коли еволюція заперечить: – Стоп! – ?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Семенко Михайль – Міркування вірш.