Семенко Михайль – Вигнанець

В свято – день, розірваний надвоє.
День з маленькою павзкою.
Ранок, що молодість нашу нагадує,
Вечір, що видається казкою.

Це наш щосвятковий пр’ограм.
А як дощ – зіходимось в бібліотеці.
Які жваві наші речі,
І в легенях пахне громом.

Двічі перевозив через бухту хінець.
Цілував перса, сонце зливалось з віддихом.
Збирали, пестили квіти зблідлі.
А зараз – я з її серця вигнанець.

13. IV. 1917. Владивосток



Семенко Михайль – Вигнанець вірш.