Семенко Михайль – Експресовітер

З експресовітром я товаришую.
Він вільний і зі мною бачиться завжди.
Слова безсловесні – заклику – чую,
Вони проймають, щоб мою душу взнав ти.

А ще краще в обіймах тихої пітьми.
Тоді бринять лише найдальші струни.
За поворотом зникають відьми.
Буруни.

5. I. 1914. Київ, Батиєва гора



Семенко Михайль – Експресовітер вірш.