Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу…”)

Я – жертва погасаючого світу.
Я – поранений звір.
Можливо, що прибув на аероліті
І кинув довкола зневажливий зір.

Дух мій
в захопленні можливостей футурних,
І в крові – безліч архаїчних атавіз.
Я – в пестінні хмарок пурпурних,
Я – скрізь.

Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти,
Я – синтеза поетів і мрій.
Я пережив усі конфлікти,
І дивний на мені стрій.

І коли встануть всі звірі й люди,
І коли кинуться всі предки й вороги,-
Я розстебну свою закривавлені груди
І покажу, скільки в мене снаги!

І побачать міць синтетичну й могутню,
І попрохають крові на плями й сліди,-
Я віддам всю свою силу
за хвилю незабутню –
Я – вічний, сміливий і молодий!

І так скінчиться боротьба стосила,
І ледве потушать мої хвилі віки.
І я припаду до ніг женщини
і скажу їй: – Мила,
Дай мені відкусити шматочок
твоєї заголеної руки!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу…”) вірш.