Семенко Михайль – Жалібну сукню

У тінях смерку полохливих,
Збираючись на концерт,
В кімнатці синій мрій бурхливих
У дзеркалі зобачив смерть.

Злетів із серця посміх білий.
Зайшов я необачно й рано.
І голос твій – такий несмілий:
Ах, я не вбрана.

Коли прийду колись я вдруге
І сміливо у двері стукну,-
Ти зодягни, на фоні туги,
Жалібну сукню.



Семенко Михайль – Жалібну сукню вірш.