Семенко Михайль – Альбатроси

Чи бачив хто, як сліпнуть думи
І серце розпадається, надвоє розколене?
І коли вирисується воно зі стуми –
Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене.

Чи чув хто, як мріють роси
Про життя вічне, ранком, як червоніє схід?
Над гатором безшумлять крилаті альбатроси
І над душею – привиди страхіть.

Заспокоює електрика –
Так ясно забутись,
довірившить електричному богові.
Більше галасів, стуку,
більше гаму, дзвону, крику –
Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу,
дайте ворога!..

28. II. 1917. Владивосток



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Семенко Михайль – Альбатроси вірш.