Семенко Михайль – Сніг у саду

Місяці жду.
Мені без нього лячно.
Сніг забіліє в самотнім саду –
Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно.
Пусто і тоскно ніччю в селі.
Я тут чужий і настроєний ворожо.
Дивлюсь з порога на далекий ліс
І хочеться бути замість Дуная сторожем.
І хто повірить – що я народився тут!
Скільки вдень на селі галасів.
Який чужий, чужий мені цей статут.
Дитинячих відчувань не зосталося.
Око не звикне, в темряві мені лячно.
Боже, сніг ледве біліє в саду.
На душі – якась моторошність. Мрячно.
Місяця жду.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 5,00 out of 5)
Семенко Михайль – Сніг у саду вірш.