Павло Мовчан – “Що ми знаємо про вічність…”

Що ми знаємо про вічність
чи про обшири чуттів?
Дні змарновані потічні,
а робочі дні – густі.
Справді, з чого її солод
і чому він нетривкий,
звідки носять світло бджоли –
краплі знань – у стільники?
І вбирає нас навіщо
простір безліччю зіниць,
ще й печатає навічно
в стільниках лунких криниць?
Все це чиниться взаємно,
незбагненно повсякчас…
Розчиняємось щоденно
в світі ми, а світ – у нас…
Та одне лиш незникоме,
нерозчинюване, ні:
безконечний крику промінь,
радість праці навесні.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Що ми знаємо про вічність…” вірш.