Павло Мовчан – “Про зяючі дні непрожиті…”

Про зяючі дні непрожиті,
про дні дуплуваті
на спогад лишилися
кім’яхи вати.

Проціджуєш подих крізь неї,
згортаєш, мов іграшки, дати:
чужі ювілеї,
свої марнотратні утрати,
безглузді ідеї…
І тішишся думкою –
все надолужити зможеш.
Ще рік… нехай два,
і ти порожнечу
на іншу – таку ж
перемножиш.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Про зяючі дні непрожиті…” вірш.