Павло Мовчан – “Місце те передбачалось…”

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Над кругом світовим…” Над кругом світовим, над степом самосійним – летить пилок, летить, запліднюючи час, щоб ми жили життям рослинним та подвійним, щоб до землі коріння прикоренило нас. […]...
2. Павло Мовчан – “Я віддирав себе від світу…” Я віддирав себе від світу: кровоточив і зір, і слух, і обпікав все тіло вітер, ставав нестерпний кожен рух. Світ справедливий, я ж – облудний: […]...
3. Павло Мовчан – Рівні погуки зозулі Голос зозулі, мов двері на вітрі, в темному лісі протяжно скрипить… Хто на порозі стоїть тогосвітнім і прочиняє: хить та хить-хить?.. Зайде і вийде. Вийде […]...
4. Павло Мовчан – “Голос зозулі, мов двері на вітрі…” Голос зозулі, мов двері на вітрі, в темному лісі протяжно скрипить… Хто на порозі стоїть тогосвітнім і прочиняє: хить та хить-хить?.. Зайде і вийде. Вийде […]...
5. Павло Мовчан – “Ця радість легка, ще й сама прозвістилась…” Ця радість легка, ще й сама прозвістилась, в простертих руках заломилась у крила: і видно уже, як з розбитих шибок випурхує щось на подобу пташок… […]...
6. Адрієн Річ – Час і місце (в перекладі Марти Тарнавської) Time and Place (Liquid mist burning off…) Пливкий туман згоряє вздовж дороги Плюскіт води світло на стінах халупи Сміття виносимо вранці на вогку вулицю Прокинувшись, […]...
7. Павло Мовчан – Малюнок на вікні Мороз спогадує І на моїм вікні Рослинний світ епохи неоліту Відтворює. Галузка до листка І стовбур до коріння. Ростуть ліси опішньо, Ніби думи, І невловиме […]...
8. Павло Мовчан – “Обганяє хмара хмару…” Обганяє хмара хмару, куриться літак, мов дріт, в надра вигаслого жару, щоб поволеньки згоріть… Шовкопрядний дощ тихенько точить лощені листки… Біль такий, ніби обценьки з […]...
9. Павло Мовчан – Вишивки І скопала грядочку завбільшки із латочку. Посадила квіточку – червоненьку цяточку. Рости, рости, квіточко, під вікном все літечко. Квітонька не виросла – до коріння вигасла. […]...
10. Павло Мовчан – “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки заповзають, так в мене входять […]...
11. Павло Мовчан – Невже ж навіки? Схлинання співу калинового, спливання крові в золоте, кричання зручене з тривогою: щось в святі чиниться не те… Римується вже відчай з вічністю, у горлі крик […]...
12. Павло Мовчан – “Звільни від гніву серце, не гнівись…” Звільни від гніву серце, не гнівись, пам’ятозлоб’я викресли з сторінки. Веселими очима подивись, як шибку коле вечорова зірка. Що прикрощі гризотливі – пусте… А чого […]...
13. Павло Мовчан – Вересень (диптих) 1. Був дощ, віщований ізранку сталевим спалахом води, крейдяні кола біля ганку замив ретельно, як завжди. І гру дитячу нелукаву урвав на самому кінці, і […]...
14. Павло Мовчан – Батькові Проносячи шум, саморослі колони попарно ішли вздовж шляхів кругових… Ти слухав і вгору підносив долоні – вони ж підлітали не вище трави. Який же низенький… […]...
15. Павло Мовчан – Щільність Довільним кольором зелено поля похилі узялися; не тішився, бо довкіл мене була земля, підшита лисом. Вона прозоро парувала, хоч у ярках сніги таїла. А ти […]...
16. Павло Глазовий – Зажурилася бабуся – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… – Дід скривився: – Що […]...
17. Павло Мовчан – “Червінні дні грибного духу…” Червінні дні грибного духу поволі скресли, без знаку, торкнувшись легко тільки слуху летючим шерхотом в листку. З глибоких нуртовинь небесних чи, може, з пам’яті – […]...
18. Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного Коли повз могилу Піддубного Ми свій карбували крок, Чи відали ми, чи думали, Що друг наш сягне зірок? Що я ще відкрию завтра Свій берег […]...
19. Павло Мовчан – “Реалізується прощання…” Реалізується прощання, і зосереджується біль до спазматичного мовчання у серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, добувши звуки з глибини, мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… […]...
20. Павло Мовчан – “Відлучена іменням та бажанням…” Відлучена іменням та бажанням бути іншою, чужою – від самої себе. Але в кутках свого єства лише себе й знаходиш і озираєшся, чи не впізнають […]...
21. Павло Мовчан – “Від доторків металу з тілом…” Від доторків металу з тілом вогонь спалахує у ранах, коріння болю вглиб вростає і обзивається воланням… Куди з наших облич дитячих виходить світлість і випромінюється […]...
22. Павло Мовчан – Під новорічну ніч (спогад) Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна, зменшилась в зрості постать самотня в степу. Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить, чорно маха – обтина за стропою стропу… […]...
23. Павло Мовчан – Віддзеркалення (“Спрозорилась шкіра…”) Спрозорилась шкіра, обтягнута часом, личина із воску тонка – аж дзвенить, поштиво ламається голос у страсі: а що, як снувальна перерветься нить? Чого ж нам […]...
24. Павло Мовчан – Будяки Примарні, сухі, прямостійні, незламні пробились крізь товщі дощів та снігів… Як свідчення вічні чи спогади давні, вичісує вітер насіння з голів. І літо згорнувши у […]...
25. Павло Мовчан – “Десятки рук його ловили…” Десятки рук його ловили і навперейми, й навздогін, на землю кидали, щосили втискали гостряки колін… І тріснув шкіри шовк раптово, проникла в груди длань чиясь, […]...
26. Павло Мовчан – Обійми І крякав крук, але довкруг ні хмарки, і горобина, вибухнувши жарко, аж іскрами розбризкалась навкіл. А поруч з нею вільхи недогарки – так ніби сонце […]...
27. Павло Глазовий – Ласкава господиня Зайшов якось до знайомих тенор знаменитий. Стала його господиня ласкаво просити: – Заспівайте нам що-небудь з “Кармен” чи з “Аїди”! – Та вже ж пізно, […]...
28. Павло Мовчан – Лебедине Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі грамофона Хрипіння, як драглі, густе. В цей час подвоєні зірки В жаских потугах зачинали […]...
29. Вірш Миколи Руденка – Де люті хуги плутанку снували Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем… Ще всюди ніч, тривають наші […]...
30. Павло Мовчан – “Настане хвиля переселень…” Настане хвиля переселень, коли вживусь в стебло трави, коли цвіркун зведе оселю в дуплі пустої голови. А може, в горлі ластів’ячім розпорошусь, як круглий звук; […]...
31. Павло Мовчан – Вітчизни дим Ще тягне звідти димом ятруватим, хоч ні багаття, ні вогню – нема… Хоч ні кола, ані двора, ні хати, – глухе повітря, а земля німа… […]...
32. Павло Мовчан – А вже з тої криниченьки У тій криниці час стояв забутий, – води із неї вже ніхто не пив, у ній гніздилась чорнопера сутінь і падав стрімко тільки дощ сліпий. […]...
33. Павло Мовчан – Відбиток І Ці віддзеркалення, як натяк на життя, на заплощинне, заприсутнє, інше… де води вод незрушені стоять і де душа співає голосніше… І так затято дмухав в […]...
34. Павло Мовчан – Дидактичне Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, супокій усякому по висоті надій, […]...
35. Павло Мовчан – Лічба Многовмістима ця лічба все зрахувала: дати, роки і розіклала на губах минувшину на “доти” й “доки”. Розкинеш руки – ось який цей світ, цей простір, […]...
36. Павло Мовчан – Посеред степу Самітно, сирітно під вигином неба… Хто ми з тобою? Пасерби долі? Ти ж бо щасливіший, камінь-нескреба, – вічно сидиш на життєвім престолі. Нехтуєш навіть нашим […]...
37. Павло Мовчан – Карби на камені Снувались крізь шум лише звуків прожилки, і вітер до білого воду стругав… В ногах шерехтіли камінні обмилки, і морю затісно було в берегах… Ти, водо, […]...
38. Павло Мовчан – Взаємне віддзеркалення Тебе я всюди, світло, бачив летючим, ніжним та гарячим. У шибку ночі лунко стукав, порізавши об неї руки. Ти ж, розгубивши пір’я біле, від мене […]...
39. Павло Мовчан – Наприклад, дерево Дуб-небодержець взеленив повітря і наслухає, як кружеля земля на корені. Чи ж під стопою рухається й світ? І по слідах народжується камінь? …Ой ти, любий-перебірничку, […]...
40. Павло Мовчан – Крапки у книзі життя В книзі життя переплутав ти, Боже, сторінку: замість четвертої п’яту поклав наперед. Серце діткливим стало настільки, що його ранить й метелика лет. Подмухи вітру його […]...