Павло Мовчан – “Обганяє хмара хмару…”

Обганяє хмара хмару,
куриться літак, мов дріт,
в надра вигаслого жару,
щоб поволеньки згоріть…

Шовкопрядний дощ тихенько
точить лощені листки…
Біль такий, ніби обценьки
з тіла смикають кістки.

Та не змірять болю звуком,
не змотать його, як нить.
І у пологових муках
породільниця кричить.

Пробиває шкаралущу
вже дозріле пташеня…
Доганяє смерть всіх сущих,
крик погибель обганя…

Гасить звуки простір ватний –
крик відлунює в тобі,
мов життя самодостатнє,
бо йому імення – Біль…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 3,75 out of 5)
Павло Мовчан – “Обганяє хмара хмару…” вірш.