Дмитро Загул – “Чорна хмара сонце вкрила…”

“Чорна хмара сонце вкрила,
Грім гуркоче з-за гори…
Ніч простерла чорні крила;
В’ються вихрами вітри.
Я злетів би понад села
І пігнав з вітрами вмить…
Як х? ороше, як весело:
Вітер віє, грім гримить!..
Серце радісно обвилось
І тріпочеться в грудях.
Де те горе, що приснилось?
Де неволя, де той страх?
Я не бачив їх, не знаю!
Серцю втішно на полях,
Я з буйними враз літаю,
Я орел, відважний птах!
Гей, не волю! На простори!
Злину з вітром в кращий світ,
Понад поле, понад гори
За красою юних літ.

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”



Дмитро Загул – “Чорна хмара сонце вкрила…” вірш.