Павло Глазовий – Огірочки

Дід умер. Попа бабуся
В хату запросила,
Сама сіла біля діда
Та й заголосила:
– Ой склав же ти свої ручки,
Заплющив же очки…
А ти ж любив огірочки,
Любив огірочки.
А ти ж любив огірочки
До чарки й до їжи,
А ти ж любив огірочки
Солоні і свіжі…

Роздуваючи кадило
В темному куточку,
Піп надувся: – Намолола
Арештантів бочку.
“Огірочки, огірочки…”
Годі уже, досить, –
Баба глянула на нього
Та як заголосить:
– Ой батюшко ріднесенький,
що ж мені казати?
Ой батюшко святесенький,
Як же промовляти?
Ой батюшко вусатенький,
Як же голосити?
Ой батюшко пузатенький,
Про що ж говорити? –
Піп на неї як гарикне, мов з пустої бочки:
– Годі, бабо! Ляпай краще знов про огірочки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Глазовий – Огірочки вірш.