Павло Глазовий – Старий дурень

Узяв собі старий дурень молоду дружину,
Пожив тиждень та й не може розігнути спину.
Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку,
Та й лягає спочивати на окремім ліжку.
Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки.
Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки.
Раніш було моя мама біля мене ляже,
Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. –
Старий дурень як гарикне: – Годі тобі хникать!
Не піду ж я серед ночі твою маму кликать.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Глазовий – Старий дурень вірш.