Павло Глазовий – Буйні предки

Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
– Тебе, татку, бив твій татко?
– Бив, та ще й немало.
– Ну, а татка твого били?
– Теж перепадало. –
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
– Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.


Павло Глазовий – Буйні предки вірш.