Павло Глазовий – Голуб’ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.
Покохались, полюбились, як голубів пара.
Він підтоптаний добряче, а вона – ще дівка.
В нього лисина, а в неї – в кучерях голівка.
Він шептав їй: – Не боюся ні людей, ні суду.
До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. –
А вона аж умлівала, дивлячись на нього.
– До кінця любити будеш? Тобто до якого? –
Він як голуб до голубки, припадав до дівки:
– Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Глазовий – Голуб’ята вірш.