Павло Глазовий – Товстий і тонкий

Стрілись повний і худий, обидва Федоти.
Перший главком заправля, другий – без роботи.
– Я тебе, – сказав гладкий, – улаштую в главку
Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку
– Ні, я звик, – сказав худий, – жити скромно й просто.
З мене вистачить і сто, й навіть дев’яносто.
– Та ти що? – гукнув гладкий. – В тебе не всі дома!
Щоб одержувати сто, треба мать диплома.


Павло Глазовий – Товстий і тонкий вірш.