Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі…”

Грай, легкокрилий вітре, на полі,
Думку тужливу, сумну,
Я ж защебечу, як пташка на волі,
Пісню веселу – чудну!
Що мені доля, та мачуха люта?
Я своїй долі творець!
Що мені горе, недоля, отрута?
Всьому наступить кінець!
Горе скінчиться, осушаться сльози!
Щастя зблисне нам знов!
З серденька щезнуть холодні морози,
Серце зігріє любов!
Хмари ті чорні, що небом несуться,
Геть розбіжаться кудись!..
Трави й квітки по полях розів’ються,
Доля прилине колись!

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі…” вірш.