Дмитро Загул – Може, й так

Може, й так.
Я не справдив надій
І малого гуртка…
Але знаю:
В праці важкій
Не скривила рука.

Може, й так.
Я одсталий для вас, –
Віра моя замала…
Але знаю:
Любов до пригноблених мас
В моїм серці росла і цвіла.

Може, й так.
Помилявся, схибив,
Згайнував, змарнував свій час…
Але руки свої
Потом солоним кропив
Не раз і на раз.

Тільки брехня:
Я не кликав ніколи назад.
Не покличу й тепер!
До останнього дня
Свого поту з чола
Не обтер.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, З ЦИКЛУ “СУРМАЧ”, 1923.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 2,40 out of 5)
Дмитро Загул – Може, й так вірш.