Дмитро Загул – Над черемош

Товариші мої далекі
Під гнітом панської руки!
До вас, до вас, мої думки,
Як у вирій лелеки.

Кому свій смуток передам?
Кому його повірю?
А там, на рідному Підгір’ю,
Хто поможе братам?

Ніхто й не згадує про тебе,
Така ти вбога і мала, –
Ах, скільки сил для тебе треба,
Буковино моя!

А тільки деколи нотатка
На шпальтах київських газет:
Арешти, тюрми, кров і крапка.
Не вирвешся з лабет.

А ви, мої далекі друзі, –
До кого ви? Про віщо ви?
Чи мовчки гнетесь, як у плузі
Ті буковинські воли?

Дерзайте! Ще не все до решти
Пропало в нашій стороні,
І хутко, бачиться мені,
Пропадуть “Буки та арешти”.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР. 1920 р.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)
Дмитро Загул – Над черемош вірш.