Дмитро Загул – “Гнуться високі тополі…”

Гнуться високі тополі
З вітром буйним до землі;
Гнуться народи в неволі,
Вічно блукають у млі.
Не нарікають на долю
Ані на себе самих;
Ждуть на обіцяну волю,
Може, натрапить до них.
Ждуть… а століття минають,
Гаснуть довжезні віки,
Та воленьки їм не вертають
Ліниві, погані роки…
Ждуть, чи колись не загляне
Сонечко волі й до них?
Жудть на новенькі кайдани,
Злиднів чекають нових…

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ДУМКИ”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Дмитро Загул – “Гнуться високі тополі…” вірш.