Павло Мовчан – “Буравлячи лід і пронозячи зором кристали…”

Буравлячи лід і пронозячи зором кристали,
чому неодмінно ти прагнеш добутись до дна?
І воду фарбуєш, навмисне розрізавши палець,
щоб знати, яка у життя довжина?

Тремтить на льоту павутинка загуслого звуку,
промірявши захват, що губи тобі розімкнув.
Чому ти так глибоко в серце впровадила муку –
невже аби знати страждання мого глибину?

Розірваний крик у паузах біль появляє,
підносячись вгору, щоб зміряла плоть висоту.
Гаряча долоня твоя мені рот затуляє,
щоб зміряв терпінням кохання його гіркоту…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Буравлячи лід і пронозячи зором кристали…” вірш.