Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного

Коли повз могилу Піддубного
Ми свій карбували крок,
Чи відали ми, чи думали,
Що друг наш сягне зірок?

Що я ще відкрию завтра
Свій берег у скіфській млі?
Що ти зазирнеш у надра
Трьох континентів Землі?

А шлях наш лежав не просто –
Які ми долали вали!
Ми вийшли не вельми зростом,
Бо надто багато несли.

Та наші діяння і думи
Такий обійняли зміст,
Що всі ми сьогодні – Піддубні,
Бо кожен до себе доріс.

І ти, наш малий партизане,
Що в сім уже бачив смерть,-
Ти врівень із ним так само,
А може, і вищий на чверть.

Нам зовсім гіпербол не треба,
І наше безсмертя – не сни:
Дивися – чубами у небо
Вже наші вростають сини.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 5,00 out of 5)
Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного вірш.