Мозолевський Борис – Тим літом у Трахтемирові

На світанку приходила бабця Улита,
Приносила спілих грушок полумисок,
Казала: “На, поїж за мого синочка!”
А син її не повернувся з далекої-далекої
І дуже страшної війни.

Тим літом провадилися розкопки
Скіфського Трахтемирівського городища.
Поблизу ж Переяслава
Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”.
Літаки налітали на переправу,
Палили зенітки,
І все було неприродно,
Як у кіно.

Тільки бабця Улита,
Зачувши з садка ті вибухи,
Ховалася в погріб, трусилася,
Казала: “О господи!”
А молодь сміялася над бабою Улитою,
Мовчав тільки другий її чоловік,
Інвалід дід Лукаш,-
Єдиний мужчина на весь Трахтемирів,-
І мені, може, теж було б смішно, коли б –
Коли б так не хотілося
Плакати.

Мозолевський Борис – Тим літом у Трахтемирові вірш.