Мозолевський Борис – На стежині коло кладки

На стежині коло кладки
Ще й трава не наросла –
Я іще мале хлоп’ятко
Із глибинного села.

Весь мій світ – навколо хати
З дивним видом на війну.
Я не вмію ще й брехати,
Це я потім осягну.

Я піду іще в матроси,
Поведу літак в політ.
Пошурую топки трохи –
Всього тільки десять літ…

Я проб’юсь іще таранно
В світ, задивлений в красу,-
Золотою пектораллю
Його небо потрясу!

Обросту, немов лускою,
Всяким дріб’язком іще.
Та таких дурниць накою! –
Сором серце обпече.

А поки що вийшов з хати –
Квітнуть ружі край вікна.
Бабу Хорчиху кохатиму! –
Ліпить півники вона.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Мозолевський Борис – На стежині коло кладки вірш.