Мозолевський Борис – Скіфський степ

Коров’як на могилі і тирса.
Над могилою небо як дзвін.
Щирим золотом степ цей світився,
Казанами і чашами цвів.

Здавна тут не любили халтури
Ні в пророцтвах, ні в справах земних
Мчали степом підпалені хури
З брехунами-жерцями на них.

Тут кипіла кривава робота,
Коли обрій війною горів.
І на горло карала голота
За підступність і зраду царів.

Відгуло, відпалало нестерпно.
Тільки золото сонцем сія.
Синім свистом над сизим степом
Славить вітер скіфське ім’я.



Мозолевський Борис – Скіфський степ вірш.