Мозолевський Борис – Арабатська Стрілка

На Арабатській Стрілці коні
Поважно йшли окрай води.
І ружі – білі і червоні –
Кивали нам із лободи.

Хіба із пам’яті зітреться
Дорога та через піски,
Сиваська сіль, стара фортеця
І дотик Вашої руки?

І Ваша мова щирозлота,
І це предивне відчуття,
Що ти і світ – одна істота
І, може, в цьому й суть буття?

Згасала смуга вечорова.
Поволі танув профіль Ваш.
Дві ружі – біла і червона –
Дивились мовчки у Сиваш.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Мозолевський Борис – Арабатська Стрілка вірш.