Мозолевський Борис – Коні і місяць

Сиві коні на оболоні
Ходять присмерком попід яблунями.
А вуздечки на них шовкові,
А на спинах у них білі яблука.
Каже кінь до другого:
– Братику,
Розкувались мої копитики.
Підем, братику, знімем місяця,
Може, місяцем підкуємося.-
Та й побігли собі між травами,
Понесли свої білі яблука.
Тільки зорі їм в гриви падали
Та стіною мовчав очерет.
Потім кажуть, що люди бачили,
Як вночі бігли сиві коники,
Сиві коники в білих яблуках –
По зеленій нічній траві.
Поруч бігли так аж до раночку
І тримали в зубах по місяцю,
Поки вдосвіта за осиками
їх густий не сховав туман.

Мозолевський Борис – Коні і місяць вірш.