Павло Мовчан – Зустріч у полі

Схожі вірші:

1. Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі…” Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що мені доля, та мачуха люта? […]...
2. Павло Мовчан – Зустріч Чому ти, пташино, тривожишся дарма? Ось зараз я рушу і тінь потягну. Збігають, мов креда з стіни, усі фарби з очей, і чути тривогу лише […]...
3. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній […]...
4. Дмитро Павличко – “Десь далеко в полі, біля стежки…” Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами […]...
5. Павло Мовчан – Заснув я у полі, поклавши під голову камінь Я сам-один заночував у полі: високий мур зростав на видноколі, поволі обгороджував мене; я тілом чув тяжіння неземне, тому й чіплявся за траву руками, під […]...
6. Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах […]...
7. Павло Мовчан – Слово В форму слова твого перелито жадання, скажеш “яблуко” – вмить заопуклиться плід, сік на пучках проступить лише з дотикання, тінь пообіч застигне кружальцем, як лід. […]...
8. Павло Мовчан – На воді Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу і тепло, лягають хвилі полохливі, […]...
9. Павло Мовчан – Вічна основа (З циклу “Вишивки”) Ти вишита була на полотні… Коли ж угору руки підіймала, тріщала заполоч – махала ти мені, а я був тінню – рухавсь […]...
10. Павло Мовчан – На латці – латка (З циклу “Відлуння війни”) І випив простір голос твій – тепер шукай себе самого: хоч видихайсь, хоч занімій, одна надія лиш – на кого? Подесьбіч […]...
11. Павло Мовчан – Невідомий художник XVII ст (З циклу “Музейні експонати”) Вороття блудного сина Зменшилось поле, і ліс підступився далекий, ніби хтось вибрав з повітря блакить, мерхне в сокири крило, як в […]...
12. Павло Мовчан – Звертання до реп’яха Відволого, сизо, біло підступавсь похмурий ліс, і стирчали в полі стріли, ніби смерть гуляла скрізь… Та на цій сталевій ниві уцілілі реп’яхи підіймалися щасливо бадилиняччям […]...
13. Павло Мовчан – “Вода спалахнута не гасне…” Вода спалахнута не гасне, узявшись золотим льодком, і чайка падає шугаста з-під неба зірваним листком. Овершки хмар жахтять пшенично, хо-ло-не-по-піл-на-льоту… І очі рве студінь кринична […]...
14. Павло Мовчан – Стожарні Струмує з повітря обличчя забуте, розмитий хвилюється глиняний хутір, і погляд, удивлений в поле хвилясте, поволі воложиться, лагідно гасне. Безмежність давно уже стежить за мною, […]...
15. Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на […]...
16. Вірш Миколи Руденка – Зустріч з ковилою Я через гору йшов. І на горі, Що пойнята бузковою імлою, – Отам, де скелі кришаться старі, Негадано зустрівся з ковилою. Було це так далеко […]...
17. Павло Мовчан – Дно Святкову блакить лиш відтінюють хмари, що разом із небом за обрій пливуть. І дно прозира крізь промоїни й шпари, і видно камінчики круглі, як ртуть. […]...
18. Павло Мовчан – Ревнощі Мур саморослий непомітно загнався високо в блакить, аби закрити сонце літнє і нас навіки порізнить… За ним зосталися дерева… Попереду ж – чорнів гудрон… Труба […]...
19. Павло Мовчан – Полеміст Іван Вишенський – О горкое твое панство! О окаянная твоя роскош! О бедное твое весиле! Іван Вишенський Яко наг, яко благ перед вами – навстіжний, від зуроків […]...
20. Павло Мовчан – Стара газета 1. Цей газетний портрет не страшний, а смішний: можна плюнуть на нього і стиснути в жменю. Взяв тирана за горло – щосили здушив – вирвавсь […]...
21. Павло Мовчан – “Волоподібний місяць впирає в груди роги…” Волоподібний місяць впирає в груди роги. Спокійний, мов Себастьян, завмер, аби не ворушилась на мені стерня. Лежу у полі, і мене простір оглядає… Свобода самоти, […]...
22. Руданський Степан – Богдай тебе Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав, Останній карбованець срібний В пустії калитці держав. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув; […]...
23. Леся Українка – На полі крові Драматична поема Глуха містина в околиці Єрусалимській. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих […]...
24. Павло Мовчан – Вощане щастя Життя нам щастя обіцяло… воно ж, мов усмішка швидка, торкнувшись губ, мигцем розтало, стекло по битих черепках. Але ж… листочок тополиний, і гіркуватий сік трави, […]...
25. Павло Мовчан – “Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі…” Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі… Цей колір доброти благовістив нам спокій, і далеч об’явилась жаданим відкриттям, що й прочитати можна приховане життя. Не зовнішньо-позірне, а […]...
26. Павло Мовчан – “Трава вереснева прощально-зелена…” Трава вереснева прощально зелена, і коник, немов з потойбіччя, сюрчить, і дзеркало ставу черленим-черлене за листям кленовим летить і летить. І вітру гребінка, широка, щербата, […]...
27. Павло Мовчан – “Що може віщувать про плід тернова квітка?..” Що може віщувать про плід тернова квітка? Оголеність стебла не змінюється в звук. На грубих чагарях лежить легка намітка, заплутавши в собі бджіл золотий ланцюг. […]...
28. Павло Мовчан – “Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути – нема кого, мовкнуть – […]...
29. Павло Мовчан – Сніг (З циклу “Іменники”) Порідшав сніг. Крізь білу тканину враз проступили нечіткі хатки, зіщулені селянки і білі верби хилиткі. Кого вони чекали з ночі, що побіліли, […]...
30. Павло Мовчан – Памірські крутосхили Муміну Каноату Ми їхали, і повозок рипучий котився сам, вирівнюючи кручі; і скріплювана подихами вісь захоплено крутилася навкіс… А з-під коліс, із-під юрливих жорен, мов […]...
31. Павло Мовчан – Надра родові Ти – спогад сам собі і нагад про майбутнє. Знайшов ти жилу світла у надрах родових. І покоління всі в тобі людські присутні… Ти згорнутий […]...
32. Павло Мовчан – “З глибин небесних долинає гуд…” З глибин небесних долинає гуд, занурюючись крапкою в тривогу, і дотліває хмари білий трут, і тінню пада попіл на дорогу. Стоять сумирні срібні дерева, приховуючи […]...
33. Павло Мовчан – Вечірнє Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах моїх німих махаоном крик […]...
34. Павло Мовчан – “Я йду у час, а ти йдеш в позачасся…” Я йду у час, а ти йдеш в позачасся з лукавим зблиском краплених очей. Ну як тобі в минувшині прекрасній? Не тісно? Ні? – і […]...
35. Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, не видно і могили, – забули всі поволі за вірного слугу. І не спитають […]...
36. Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до […]...
37. Павло Мовчан – Не розплющуй очей Тугішає звук, наче плід, в надвечір’я, густішає зеленню втишений луг, з розгорнутих крил обсипається пір’я, – його перейма запорошений слух. Був лет у півнеба шумкий, […]...
38. Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, немов дитинства дальні […]...
39. Микола Хвильовий – “У полі голосить мати…” У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. Дивиться на шляхи жахні – Завели […]...
40. Павло Мовчан – І не оскаржив біль -О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, у горлі мови жар задмуханий […]...