Павло Мовчан – Рішучість

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній […]...
2. Павло Мовчан – Метушливці Не знайти чого шукали в лусковинні віддзеркалень: д е с ь, як висохла роса, щ о с ь, як звук у небесах, і к о […]...
3. Павло Мовчан – “На пагорби, на вечір, на вітри…” На пагорби, на вечір, на вітри зір посила свій подив і відвертість: далеко – жить, далеко – йти з гори і небо на плечах нести […]...
4. Павло Мовчан – Передосіннє Щербиться, лункішає капіж, прояснена просвічує калина, і що не крапля – пада срібний гріш, і що не слово – з гілки ягодина… Дозріло все, наповнилось […]...
5. Павло Мовчан – Пастораль Обтяжені випом старі міхи лежали на тесаних столах, що в землю уросли, і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю, що запахом землі нам голови хмелив. Припізнений […]...
6. Павло Мовчан – “Над лугом птах диму маха…” Над лугом птах диму маха, перебарвлює трави, ширяє над ними, холоне над нами. Посизілі коні, як сльози, стоять в оболоні, плавкими медами з’єдалися наші долоні… […]...
7. Павло Мовчан – Це чарівне слово “завтра” Від звуків у небі лишаються смуги – вони так повільно за вітром летять… Ген – голуба туркіт, он – щебет вівсюги, а ген – на […]...
8. Павло Мовчан – Одного липневого дня Суниці я збирав на дні окопу, там наскрізь тишу стелюх-мох прошив, липневий вітер тихо, одностопо ходив ізбоку й глицю порошив. Про смерть ані півслова, ні […]...
9. Павло Мовчан – “Прибились сплесками, прихлюпалися гулом…” Прибились сплесками, прихлюпалися гулом, обезтілесніли, легенькі, мов відлунок, лягли в ногах повільненько, заснули далекі ночі, ночі проминулі… Тріщить вогонь, нічна фуркоче прядка, кругліє яблуком на […]...
10. Павло Мовчан – Мандрівник Цвьохкі, розхильчасті, щоденні сюди приходили вітри, де трухнув стовп і птах нужденний дививсь засмучено згори… як сох мотуз, сіріла стріха, як жовкла кістка на току, […]...
11. Леонід Кисельов – Ти полинеш сиза Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як […]...
12. Павло Мовчан – “Ти світиш в ніч лунку…” Ти світиш в ніч лунку тонким осколком скельця і носиш в кулачку пташине ніжне серце. Я знав твої меди, дзвінкі твої відерця, і коряком водив […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з […]...
14. Павло Мовчан – “На срібнім денці тишини…” На срібнім денці тишини лежали круглі зерна сміху, і навалились на тини химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися… Дивились порожньо в шибки. А на заржавлених […]...
15. Павло Мовчан – До життя Прихилля серця, мови любота, – з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, я маю все, і навіть гіркота, щоб смак не втратить, підмішалась стиха. Є […]...
16. Павло Мовчан – Відстань Сотворителю повітря, розокремлено весь світ… Кличу голосом сирітним тужно свій далекий рід. Кличу матір, кличу матір: голос сіється пилком. Сотворителю крилатий, я відірваним листком кружеляю […]...
17. Павло Мовчан – Передвесняне Сирітство простору, в якому ворон кряче, ділилось гострими крильми навпіл, неначе від того додавалося тепла усій землі, де сутінь залягла, змаливши все, розмивши обрис лісу, […]...
18. Павло Мовчан – Шиття хрестиком і гладдю Цей шум колисковий загойдував розум і сім’ям березовим простір кропив… Ще дихала пам’ять гранітним морозом, збігали вапном побілілі стовпи. Ще дихала хвоя густим нафталіном та […]...
19. Павло Мовчан – А що ж ти пригадаєш, чоловіче? Пізнав же і ти часу повну всевладність, проклюнулось знову в долоні зерно, і жорна гуркочуть давно безпорадно, і камінь зітерся давним-предавно… На що ти спроможен? […]...
20. Павло Мовчан – Дно Святкову блакить лиш відтінюють хмари, що разом із небом за обрій пливуть. І дно прозира крізь промоїни й шпари, і видно камінчики круглі, як ртуть. […]...
21. Павло Мовчан – Вощане щастя Життя нам щастя обіцяло… воно ж, мов усмішка швидка, торкнувшись губ, мигцем розтало, стекло по битих черепках. Але ж… листочок тополиний, і гіркуватий сік трави, […]...
22. Павло Мовчан – “Нервовий подих свідчив вічні злидні…” Нервовий подих свідчив вічні злидні… Він часто дихав – хату зігрівав, з якої світу білого не видно: навколо муром виросла трава. І тільки стежка спрагла […]...
23. Павло Мовчан – Звертання до реп’яха Відволого, сизо, біло підступавсь похмурий ліс, і стирчали в полі стріли, ніби смерть гуляла скрізь… Та на цій сталевій ниві уцілілі реп’яхи підіймалися щасливо бадилиняччям […]...
24. Павло Мовчан – “Синіє обрій, як стіна фортечна…” Синіє обрій, як стіна фортечна… Так що таке скінченність безконечна? За колесом ще котиться луна, за голосом – хуртечна пелена, за скрипкою – струна, як […]...
25. Павло Мовчан – Сопілка Ти важко підняла повіки – цвіла соняшникова жовть, і перейшла моя сопілка в живу калиновую плоть. І я вже мав нову обслону – джмелиним гулом […]...
26. Павло Мовчан – “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де одинокий птах навічно захолов. О […]...
27. Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір…” Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір, намостили гаті з м’яти до тебе у двір, вийди тишею із хати, забілій, мов сніг, твоя доля непочата стала […]...
28. Павло Мовчан – “Життя благовісне, звеличене смертю…” Життя благовісне, звеличене смертю, у слові у кожному – кисню ковток; найменша піщинка тобою всещертна, обтяжений гнеться к землі колосок. Життя відшароване звуком і змістом […]...
29. Павло Мовчан – Т. Г. Шевченко перед пам’ятником Миколі І Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен, синіє грань води, що імені збулась, і зерна вільхові із білої полови насіялись у зморшках гранітного чола… Насіялось […]...
30. Павло Мовчан – Валун Насльозило, навіяло – шаром ропи затягло… День, неначе віяло, склався у смужку – як не було. В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло. Листя променем […]...
31. Павло Мовчан – “Понаджені летять на теплівщину…” Понаджені летять на теплівщину, відмахуючи обрій хилиткий: і що не мах, то далі батьківщина, і що не птах, то крик на всі боки. І назирцем […]...
32. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
33. Микола Вінграновський – Цієї ночі птах кричав Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми тихо говорили… Різдвяні пахли калачі, […]...
34. Павло Мовчан – “Оце обличчя у вітрині…” Оце обличчя у вітрині належить не мені віднині… Хіба отой шарпак – то я? Обличчя скресло, зір зів’яв – в стручечку губ ні квасолини… Бо […]...
35. Павло Мовчан – “Предовгим поглядом, що за літа сягає…” Діду Кузьмі Предовгим поглядом, що за літа сягає, вже бачиш рай і хмар летючих зграї. Слова відходять, звуки відлітають, чіткішає обрис запашного краю. Душа мовчить, […]...
36. Павло Мовчан – Пізньої осені Понад водою птах стеливсь, понад водою голубою ширяв уже пожухлий лист і застив літо сам собою. Вода засмучена була, бо скаламучена дощами; в ній мокло […]...
37. Павло Мовчан – “Самітне волоконце пропливло…” Самітне волоконце пропливло… Шпаклюють вікна – стережуть тепло. Заносять листя в хату на ночівлю, аби очам затишніше було. А в листі кругло світять падунці, і […]...
38. Павло Мовчан – Задавнений голос Рот, закоркований землею, вже не звелить іти вперед, прямішають шаблі сталеві, а цвяхи й гудзі металеві вглибають в землю для прикмет. Хто в час був […]...
39. Павло Мовчан – “Птах, що дарує мені висоту…” Птах, що дарує мені висоту, пес, який вірить в мою доброту, дерево, щедре на зрілі плоди, в пальцях розімкнута ніжність води – всі ці ознаки […]...
40. Павло Мовчан – “Прощай, прости, моя химеро!..” Прощай, прости моя химеро! Солодкомовна, вітропера, що кублилась в моїй душі… За спиною стрільнули двері – лети, спіши на бариші… Я малював тебе росою, вологим […]...