Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір…”

Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір,
намостили гаті з м’яти до тебе у двір,
вийди тишею із хати, забілій, мов сніг,
твоя доля непочата стала на поріг.
Семигірна, семизірна, на семи вітрах
прилетіла сном вечірнім, сіла, наче птах,
а під нею забриніла золота струна:
сім тривог і сім печалей, та любов одна.
Вибирай собі дорогу, гору вибирай:
вироста перед порогом золота гора.

Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір…” вірш.