Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір…”

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – Хвала звуку Куди спішити дереву чи квітці? Підносить зріст угору, наче східці, насіння слів і захвату пилок на висоту довершених думок. Лускою риба пломінь віддзеркалить, щоб ми, […]...
2. Павло Мовчан – Рішучість Довгі крила – з очерету – розгортаються до лету: птах, що імені не має, із покою вилітає. Я візьму до рук стрілу, колись роблену з […]...
3. Павло Мовчан – “Вислизає із горла розслаблений звук…” Вислизає із горла розслаблений звук, прилипає до пальців струна-волосина. Все, чого не торкнешся, жадає сполук, розкрадає тебе по краплині. Не питаю “навіщо”, питаю “чому”, відчуваючи […]...
4. Микола Вінграновський – Далекими світами Далекими світами Вночі і по ночах Горбатими морями Летів додому птах. Його мала голівка Боялась над крилом – Та зацвітала гілка Блакитно-білим сном. І птах […]...
5. Павло Мовчан – На латці – латка (З циклу “Відлуння війни”) І випив простір голос твій – тепер шукай себе самого: хоч видихайсь, хоч занімій, одна надія лиш – на кого? Подесьбіч […]...
6. Павло Мовчан – “У передвіщеннях мені…” У передвіщеннях мені являлись образи сумні: то наче скачу на коні і нагло падаю додолу – одна нога ще в стремені, а голова скородить поле. […]...
7. Павло Мовчан – Це чарівне слово “завтра” Від звуків у небі лишаються смуги – вони так повільно за вітром летять… Ген – голуба туркіт, он – щебет вівсюги, а ген – на […]...
8. Микола Вінграновський – Де ти, мій коню Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки минаючи й вокзали, Над землею […]...
9. Павло Мовчан – “На цій землі ти вже не вперше…” На цій землі ти вже не вперше, і доля та ж – вона одна. Так, ніби прагне для завершень якщо не вчинку, то хоч сна… […]...
10. Вірш Миколи Руденка – Геоцентризм Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля – одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так […]...
11. Микола Вінграновський – Ранковий сонет Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні […]...
12. Павло Мовчан – “Я йду у час, а ти йдеш в позачасся…” Я йду у час, а ти йдеш в позачасся з лукавим зблиском краплених очей. Ну як тобі в минувшині прекрасній? Не тісно? Ні? – і […]...
13. Павло Мовчан – “Непроминальний світ не розчиняє двері…” Непроникальний світ не розчиняє двері: гну погляди прямі, б’ю пальці об граніт, лиш сухо шелестять дерева костопері, повітря нерухоме твердіє, наче лід… І костяна стіна […]...
14. Павло Мовчан – Цар природи Золота маска сонця впікалась в обличчя: запечатувавсь дух, очі піт роз’їдав… Та й висока ж ціна за дешеве величчя – знеосіблений лик, зверху плівка тверда… […]...
15. Павло Мовчан – Мандрівник Цвьохкі, розхильчасті, щоденні сюди приходили вітри, де трухнув стовп і птах нужденний дививсь засмучено згори… як сох мотуз, сіріла стріха, як жовкла кістка на току, […]...
16. Павло Мовчан – Ідилія Тонка, як волосінь, співка осіння барва і обриси плавкі розкрилених пташин; і літо залиша на виногронах карби, проміння запада до самих серцевин. І рукавчаста тінь […]...
17. Павло Мовчан – Грамота За мене й окрім мене, в мені та поза мною хтось рішення приймав, відверто нотував то тінню по стіні, то по мені стіною, то розчином […]...
18. Павло Мовчан – Пастораль Обтяжені випом старі міхи лежали на тесаних столах, що в землю уросли, і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю, що запахом землі нам голови хмелив. Припізнений […]...
19. Павло Мовчан – Єдине Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у тобі нуртують. Кров глибшає, хоч […]...
20. Павло Мовчан – “В тобі освячений, сполучений любов’ю…” В тобі освячений, сполучений любов’ю, та ще продовжений іменням, тихослов’ям… Щока в щоку – глибокі дзеркала, поміж якими сонечко пала… Не розімкнути волокнистий час, який […]...
21. Павло Мовчан – Казка Хто-не-хтось, де-не-десь, з деякого царства стрілку висмикнув з небес, мов пір’їнку з пташки; хтось чомусь її узяв, щось чомусь згадавши, рушники комусь хтось ткав, душу […]...
22. Павло Мовчан – “Над лугом птах диму маха…” Над лугом птах диму маха, перебарвлює трави, ширяє над ними, холоне над нами. Посизілі коні, як сльози, стоять в оболоні, плавкими медами з’єдалися наші долоні… […]...
23. Павло Мовчан – “Громадяться віки і на свідомість тиснуть…” Громадяться віки і на свідомість тиснуть, мов набуха гора під власним тягарем… І палиться життя життєво-смертним киснем, і ріжуться шибки повітряним шклярем. І міняться вони: […]...
24. Павло Мовчан – Травень Хай місяць цей буде в переліку першим для справ започатих, сподіваних звершень, для того, що буде за нашим велінням на землях відвічних при вічних стремліннях. […]...
25. Павло Мовчан – “Прибились сплесками, прихлюпалися гулом…” Прибились сплесками, прихлюпалися гулом, обезтілесніли, легенькі, мов відлунок, лягли в ногах повільненько, заснули далекі ночі, ночі проминулі… Тріщить вогонь, нічна фуркоче прядка, кругліє яблуком на […]...
26. Павло Мовчан – Звертання до снігу Ой, чистоти не вберегти, що мені очі ріже… Крізь подих снуйся і лети, крізь вушко голки, сніже… І білизна твоя ясна відтінює скорботу; бринить, бринить […]...
27. Павло Мовчан – На два голоси – Свистілочко-сопілочко, кленова моя гілочко, з-під пучок дим – чи ти гориш, чи упилася сутінню? Чому ти на губах мовчиш, і як тебе роздмухати? – […]...
28. Павло Мовчан – “Синіє обрій, як стіна фортечна…” Синіє обрій, як стіна фортечна… Так що таке скінченність безконечна? За колесом ще котиться луна, за голосом – хуртечна пелена, за скрипкою – струна, як […]...
29. Павло Мовчан – Осіннє рівнодення За ніч вродив звичайний камінь і, поторкаючи руками, гадав: на гніт чи на поріг? Та за іржавими трибками, що швидко крутяться віками, нічого угадать не […]...
30. Павло Мовчан – “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі…” Я жайвора шукав по пісні в піднебессі. Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть, і поле підіймав, як полотно за нитку, і павутину пряв прозору для […]...
31. Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, […]...
32. Леонід Кисельов – Ти полинеш сиза Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як […]...
33. Павло Мовчан – Передвесняне Сирітство простору, в якому ворон кряче, ділилось гострими крильми навпіл, неначе від того додавалося тепла усій землі, де сутінь залягла, змаливши все, розмивши обрис лісу, […]...
34. Павло Мовчан – “Голка-латалка шкіру латає…” Голка-латалка шкіру латає, при бликунцеві ненька співає… Що ж то за голос, що за слова? Голка горбата, нитка крива. Доля ж моя – наче дерево […]...
35. Павло Мовчан – “Як водомірка: стриб вперед…” Як водомірка: стриб вперед – вода ж назад віднесла і легко, наче очерет, в руках ламає весла… Життя ні зором ухопить, ані вловити в жменю […]...
36. Павло Мовчан – “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де одинокий птах навічно захолов. О […]...
37. Павло Мовчан – “Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес високих, впало вниз дзвінкого простору […]...
38. Павло Мовчан – “Понаджені летять на теплівщину…” Понаджені летять на теплівщину, відмахуючи обрій хилиткий: і що не мах, то далі батьківщина, і що не птах, то крик на всі боки. І назирцем […]...
39. Микола Руденко – Новорічне Скінчився рік. Раз мислю, то живу. Іду по колу повз казарми кляті, Долаючи хурделю снігову У зеківському чорному бушлаті. Той самий ліс. І вишки. І […]...
40. Павло Мовчан – Вощане щастя Життя нам щастя обіцяло… воно ж, мов усмішка швидка, торкнувшись губ, мигцем розтало, стекло по битих черепках. Але ж… листочок тополиний, і гіркуватий сік трави, […]...