Павло Мовчан – На два голоси

– Свистілочко-сопілочко,
кленова моя гілочко,
з-під пучок дим – чи ти гориш,
чи упилася сутінню?
Чому ти на губах мовчиш,
і як тебе роздмухати?

– Ніскілечки, ніскілечки,-
відспівує сопілочка,-
гуду, гуду, мов бджілочка –
золочена струна…
В твоїх руках я гілочка
сумна і мовчазна…
Бо м’ятні твої пученьки
закуті у каблученьки,
у срібні перстеньки:
завдали серцю мученьки,
стлумивши мої звученьки,
холодні кулаки…
Торкнуться інші рученьки
і устонька палкі,
розквітну квітом рутоньки,
і серце буде чутоньки,
заграють без осмутоньки
усі лади співкі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – На два голоси вірш.