Павло Мовчан – Метушливці

Не знайти чого шукали
в лусковинні віддзеркалень:
д е с ь, як висохла роса,
щ о с ь, як звук у небесах,
і к о л и с ь, як в мові слово.
ВСЕ – раптово однакове:
ти, вона, воно, вони,
незнайомі і знайомі –
п’ятипалі свистуни.
Перетлили стільки всього,
стерли стільки вже взуття,
загострили всі дороги
і загнались у життя.
Зрахували все на світі,
щ о с ь шукаючи в лічбі;
та карби чітких одмітин
чує кожен на собі?
Просівали все на сито,
щоб знайти к о л и с ь чи д е с ь,
членували світ сердито,
заглядали вглиб сердець.
Не знаходили ні-чо-го,
та й забули, щ о шукать…
Трудять землю, трудять ноги,
щоб хоч тінь свою спіймать.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Метушливці вірш.